Замріки Григорій, Марфа та Любов

Марфа та Григорій Замріки і їхня дочка Любов жили в с. Мостове, недалеко від с. Доманівка.

17 серпня 1941 р. місцевість окупували німецькі та румунські частини, а наступного місяця влада в селі повністю перейшла до румунів. Ці землі ввійшли до румунського губернаторства «Трансністрія». Доля євреїв, які не встигли евакуюватися на схід, була жахлива.

На початку листопада 1941 р. починається масове висилання євреїв із м. Одеса в Доманівський район. Більшість їх пішки, партіями по 2–5 тис. осіб було відправлено в радгосп Богданівки; багато хто загинув дорогою. У цьому районі їх чекало винищення в таборах Богданівка, Березівка, Акмечетка, Доманівка та ін.

Восени та взимку того самого року до с. Мостове пригнали етапами євреїв із м. Одеса, переважно жінок, дітей і людей похилого віку. Їх помістили у зруйнованих будівлях парку, поруч із будинком Григорія та Марфи Замрік. Невдовзі цю територію було перетворено на гетто.

Співчуваючи в’язням, Замріки щодня приходили з їжею до входу в гетто. Так вони познайомилися із 45-річною Розалією Малець, професійною кравчинею. Стан здоров’я Розалії постійно погіршувався, і до початку 1942 р. вона ледве стояла на ногах. Їй вирішили допомогти.

Замріки заплатили хабар румунському офіцеру, комендантові табору, і той дозволив Розалії на тиждень переселитися до їхнього дому, нібито щоб вона обшила всю родину.

Наприкінці тижня комендант пішов у відпустку, на його місце прийшов інший чоловік, і ніхто не згадав, що бранка повинна повернутись у гетто.

Замріки переховували Розалію Малець понад два роки, наражаючи себе на смертельну небезпеку. Наприкінці 1943 р. до неї дійшли чутки, що у трудовому таборі Доманівка євреїв розподіляють на роботи й утримують у більш-менш стерпних умовах.

Вона не хотіла більше, щоб її рятівники ризикували, тож вирішила переселитися до табору.

Після вигнання нацистів із краю, що відбулося 28 березня 1944 р., Розалія Малець повернулася до Замрік і запросила їх до себе в гості, до м. Одеса. На все життя вони залишилися в теплих, дружніх стосунках.

19 січня 1995 р. Яд Вашем удостоїв Григорія, Марфу та Любов Замрік звання Праведника народів світу.